top of page
Traduzioni
Radio Rock - la prima mondiale di "We Are No Saints" e interviste a Joel e Nico
Роопе: Я запитав своїх підписників в інстаграм, кого б вони хотіли бачити в якості гостя в цьому подкасті. П'ять разів з шести мені пропонували покликати Йоеля Хокка. Blind Channel прославилися після того, як виграли UMK зі своєю піснею Dark Side, яка мені дуже подобається. Я зовсім не знаю Йоеля, але, грунтуючись на його соціальних мережах, він є відомою рок-зіркою. Подивимося, як він поведе себе в нашій студії!
.
Це "Три переломних моменти", мене звуть Роопа Салмінен. У кожному епізоді у нас є гість, що розповідає про три переломних моменти свого життя, зокрема ці моменти були обрані гостями. Дякую за увагу!
.
Йоель Хокка - гітаріст, вокаліст і автор пісень Blind Channel, ласкаво просимо! Це наша перша зустріч, але ще до цього моменту ви розбили мені серце.
.
Йоель: Що?
.
Р: Я працюю в команді Pyhimys (прим. фінський репер) і допомагаю йому в кар'єрі. Я знаю, що їхня пісня для UMK теж була дійсно класною. У нас були великі плани, ми були впевнені в своїй перемозі на UMK, і в тому, що саме ми будемо представляти Фінляндію на "Євробаченні". Але потім я послухав вашу пісню відразу після того як вона була випущена, і після 8 секунд прослуховування я зрозумів, що нас трахнули.
.
Й: Вибачте, ахахаха!
.
Р: Насправді це було схоже на силу природи! Я сказав Pyhimys, що нам надеруть дупу. Це було жахливо. Ви знали, що виграєте?
.
Й: Звичайно, так.
.
Р: Я так і думав. Сьогодні ми поговоримо про ваше життя з точки зору трьох переломних моментів в ньому. Перший трапився в 2001 році. Один день, один момент. Ви повернулися додому зі школи. Що сталося?
.
Й: По-моєму, це був вересень або жовтень, як і зараз (на момент запису), мені ось-ось виповниться 7 років. Було фінське шоу під назвою "Jyrki TV", в якому показували музичні кліпи, це були останні роки його трансляції. Я бачив кліп, де грає група молодих хлопців, там був діджей і все таке. Це був Linkin Park, а пісня була "In The End", яка стала величезним хітом у всьому світі. Це було так круто, коли зачитували реп, але коли почався приспів, це було щось нереальне. У мене мурашки по шкірі навіть зараз, коли я говорю про це. Честер Беннінгтон з'явився в кадрі зі своїми татуюваннями, я був приголомшений. Я сказав мамі, що мені потрібен альбом цієї групи. І я думаю, що "Hybryd Theory" був одним із найпопулярніших альбомів у Фінляндії в той час. Так що це справило на мене велике враження. Це не надихнуло мене займатися музикою, але це вплинуло на мене.
Р: У нас однакові переломні моменти! Це ж відео є дуже важливим для мене. Я також повернувся зі школи, і дивився те саме телешоу!
Й: НІ ЗА ЩО! Цього не може бути!
Р: Можливо, це було навіть в той же день. Я слухав "Hybrid Theory" і представляв, що я на тій сцені. Я уявляв себе репером.
Й: Майк Шинода.
Р: Так, не Честером Беннінгтоном. Але я пам'ятаю, що це був перший диск, який я купив на свої власні гроші. Я купив його в Anttila (прим. магазин електроніки, якого більше не існує), і він коштував 100 фінських марок (стара валюта до євро).
Й: Та ж ціна!
Р: Я вивчив тексти всього альбому за кілька днів, це було приголомшливо. Ти сказав, що тоді ще не знав, що станеш артистом, але усвідомив силу, якою володіє музика, вірно?
Й: Так, але тоді я хотів грати в хокей. Мій батько довгий час грав в команді "Oulun Kärpät", і тоді це було дуже важливо для мене. Я жив в Оулунсало і багато тренувався, я був впевнений, що буду грати в Національній хокейній лізі, тому що давно так вирішив. Я багато працював, щоб досягти цього, але потім, коли мені було 11 чи 12 років, я зрозумів, що нічого не вийде. Можливо, я був занадто чутливим для хокею. Коли я не був найкращим, я плакав через це, і це мене дуже турбувало. В підсумку я змінив хокейний клуб на гітару, по суті. Ось що трапилося.
Р: Чи вважав ти тоді, що краще за всіх граєш на гітарі?
Й: Ні, безумовно ні. Але що було найважливішим для мене, та й зараз для нашої групи, так це якийсь запал і бажання довести свою спроможність. Ця позиція типу "ось і ми, виродки".
Я ніколи не хотів бути кращим в світі гітаристом, але я хотів, щоб моя група була найпопулярнішою і найкращою групою в світі. Це було головною метою.
Р: Ця позиція "ось і ми, виродки" мені знайома, у мене було так само. Але хто ці люди, яким ми хочемо довести свою правоту? Я сам ніколи в житті ні в кому не сумнівався, так чому хтось повинен був сумніватися в ТОБІ або під МЕНІ, коли ми росли? Чи отримав ти відповідь на це питання? Кому ти намагаєшся довести свою правоту?
Й: Коли я був дитиною, наді мною часто знущалися, і взагалі буллінг був дуже поширений. Звісно, я жив в регіоні Північна Остроботнія на півночі Фінляндії. Це було дуже жорстоко, людей били. Я переживав це досить часто. Наді мною знущалися, але іноді я і сам був задиракою. Агресивна музика приносила мені полегшення, мені було дуже важко, ходити в школу іноді було страшно - я боявся, що мене поб'ють. Тому такі групи, як Slipknot і Children of Bodom стали виходом. Я зміг показати своїм кривдникам, що я краще і крутіше їх. І цей образ мислення допоміг мені пройти через багато перешкод. Для нашої групи саме великі звукозаписні лейбли були нашими найбільшими скептиками. Вони намагалися зіштовхнути нас вниз, тому що ми пишемо рок-музику на англійській мові, а в такій музиці не було "потреби" - до цього року, звичайно. І я відчуваю, що саме тому виходить ця лють. Коли вас гнобили стільки років, хочеться піднятися. І це чудово, що багато людей можуть побачити себе в цьому.
Р: Музика володіє такою силою. Для нас обох пісня "In the End" групи Linkin Park стала дуже важливою. Я знаходив в ній якусь розраду. Мене ніхто не бив, окрім одного разу.
Й: Одного разу достатньо.
Р: Так, справді. Так що це була величезна віддушина для мене. Коли я питав в своєму Instagram, кого б мені попросити стати гостем цього подкасту, ви були тією людиною, яку пропонували найбільше. Вас згадували набагато частіше, ніж деяких дійсно великих знаменитостей - не те щоб ви не є такою, просто ви явно маєте вплив на багатьох людей. Як багато значить для вас те, що ваша музика тепер може справити на людей таке ж враження, яке Linkin Park справив на нас?
Й: Я багато думав про це. Я помітив, що тепер у нас є багато підлітків (від 10 до 15 років), які слухають нашу групу і ходять по вулицях з нашим мерчем. Це дуже нагадує мені той час, коли я вчився в школі, Алексі Лайхо з Children Of Bodom був великим героєм. Всі захоплювалися ним і хотіли бути схожими на нього. Тому буде дуже здорово, якщо який-небудь підліток зараз вирішить купити електрогітару, створить групу або знайде безпечне місце в нашій музиці. Для мене це означає весь світ. І так, я думав про те, що багато людей вперше побачили наш виступ на "великому шоу" (прим. Євробачення) і сказали: "Вау, що це таке?". Поп-музика приходить і йде такими хвилями - пройшло багато часу з тих пір, як з'явилися більш альтернативні речі в музиці. Тому, коли такі пісні виходять зараз, вони здаються нам абсолютно новими - хоча те ж саме явище відбулося на початку 2000-х років. Але момент був слушним, зірки зійшлися ідеально. Я думаю, що багато молодих людей можуть знайти у наших піснях натхнення.
Р: Мені здається кумедним, що ви говорите про свою демографії, що серед ваших R: Музика володіє такою силою. Для нас обох пісня In the End групи Linkin Park була дуже важливою. Я знаходив в цьому якусь розраду. Мене ніхто не бив, крім одного разу.
Й: Одного разу достатньо.
Р: Так, правда. Так що це була величезна віддушина для мене. Коли я питала на своєму IG, кого б мені попросити стати гостем цього подкасту, ви були тією людиною, яку пропонували найбільше. Вас згадували набагато частіше, ніж деяких дійсно великих знаменитостей - не те щоб ви не були такою, але ви явно маєте вплив на багатьох людей. Як багато важить для вас те, що ваша музика тепер може справити на людей таке ж враження, яке Linkin Park справив на вас і на мене?
Й: Я багато думав про це. Я помітив, що тепер у нас багато підлітків (від 10 до 15 років), які слухають нас і ходять по вулицях з нашим Мерч. Це дуже нагадує мені той час, коли я вчився в школі, Алексі Лайхо з COB's був великим героєм. Всі захоплювалися їм і хотіли бути схожими на нього. Тому буде дуже здорово, якщо який-небудь підліток зараз вирішить купити електрогітару, створить групу або знайде безпечне місце в нашій музиці. Для мене це означає весь світ. І так, я думала про те, що багато людей вперше побачили наш виступ на "великому шоу" (ESC) і сказали: "Вау, що це ?". Поп-музика приходить і йде такими хвилями - пройшло багато часу з тих пір, як з'явилися більш альтернативні речі. Тому, коли він виходить зараз, він здається свіжим - хоча те ж саме явище відбулося на початку 2000-х років. Але час було відповідне, зірки зійшлися ідеально. Я думаю, що багато молодих людей можуть знайти у нас натхнення.
Р: Мені здається кумедним те, що ви говорите про вашу аудиторію, серед ваших шанувальників багато дітей і підлітків. Ви виглядаєте так, ніби ви дійсно в захваті від цього.
Й: Так, це круто.
Р : Я знаю багато реперів, чия аудиторія на 75-80% складається з дітей. І вони як і раніше роблять вигляд, що їхні прихильники в основному повнолітні люди, дорослі жінки і т.д. І я просто говорю: "Ну, ні, я був на ваших концертах, і там не так багато публіки, якщо це не концерт без вікових обмежень".
Але коли ви виступаєте в торгових центрах, там завжди є величезна кількість сімей з дітьми, які співають ваші пісні. Мені здається, що ви зовсім не намагаєтеся вдавати ніби вік вашої аудиторії старший. Ви робите музику, яка знаходить відгук у підлітків, як це було у нас з вами. Звичайно, у вас багато і дорослих шанувальників, але найвідданіші з них - це підлітки.
Й: Так, це було справді захоплююче і насправді навіть досить страшно цього літа, коли ми грали в Allas Sea Pool. Ми розпродали квитки на два шоу, одне з них було для людей старше 18-ти, а друге без вікових обмежень.
Після шоу без вікових обмежень вихід був заповнений сотнями підлітків які билися об захисні огорожі та кричали. Ми вийшли з трьома охоронцями, сіли в автобус і поїхали прямо до готелю. Тоді мені здалося що це надзвичайно круто — це було неймовірно, що так багато підлітків божеволіють за нами. Це дійсно чудово, що повстання якого ми хотіли досягти з допомогою нашої музики зараз настільки популярно. І звісно, що шоу для “18+” також популярно. Цього літа вся країна говорила про нас і на це була причина, і я цілком усвідомлюю що ми є альтернативною групою. Ми не граємо поп-музику і співаємо англійською. Тому я знаю що ми не залишатимемося поширеною темою у всій країні на завжди. Але зараз ми є, і, звісно якщо ми продамо півмільйона примірників нашого альбому у США, як це зробив HIM(прим. одна з найпопулярніших фінських рок-груп), то звичайно ми станемо обговорюваною темою. Але ми знаємо що наші альбоми не продаються настільки добре. Нас просять відвідувати телепередачі нібито на прийом до резиденції президента в честь Дня Незалежності (https://en.wikipedia.org/wiki/Independence_Day_Reception_(Finland)). Добре, можливо це трохи занадто. Але ми завжди будемо чинити опір. Ми ніколи не будемо “бойз-бендом”, який буде любити вся Фінляндія.
Р: Ви хочете сказати що не виступили би на президентському прийомі до Дня Незалежності якби вас попросили?
Й: Якби вони попросили, ми би домовилися за окрему плату, ахаха.
Р: Я думаю що це безкоштовно. Я був запрошений туди одного разу і якщо мені не зраджує пам’ять, то ми не надсилали рахунок. Чи ви заробили трохи грошей за цей рік рок-зірки?
Й: Гроші за авторські права з(https://ru.wikipedia.org/wiki/Teosto) приходять трохи пізніше, хахаха, але ми стали розумніші. А якщо чесно, то наші концертні виплати стали набагато більші, у десять разів. Але нам ще потрібно захопити світ. Багато людей цього не знають, але гастролюючи Європою чи США ми повинні спочатку заплатити за це самостійно. Вам потрібно орендувати автобус, який може коштувати до 30 тис. євро на місяць, а також ви повинні платити зарплатню своїй команді, тощо. Тому всі гроші які ми зараз отримуємо будуть вкладені в концерти за кордоном. Те, з чого ми живемо — це гроші з продажу авторських прав. Це не означає що саме зараз ми підемо купувати Porsche або ще щось інше. Ми дійсно розумні, бо інвестуємо в своє майбутнє.
Wikipedia
Independence Day Reception (Finland)
event organised annually by the President of Finland
Р: Для людей які не знають про гроші з авторських прав, це означає що виконавці отримують компенсацію коли їхня музика десь відтворюється. Ви отримуєте гроші за те, скільки людей чує вашу музику. Так, наприклад, Євробачення доволі добре оплачується завдяки авторським правам.
Й: Так, я теж так думаю. Але я ніколи дуже не цікавився грошима. Я думаю, що якщо ви будете робити те що вам подобається і будете захоплені цим-це згодом окупиться.
Р: Ми познайомилися з вами коли ви збиралися зробити прорив, і зараз ви вже його зробили. Але ви роками билися головою об стіну, давайте поговоримо про це. Коли ви б‘єтеся головою об стіну, з цим легше впоратися, коли ви точно знаєте що з рештою все буде добре. Ти коли небудь відчував такий відчай коли думали: «який, блять, в цьому сенс? Ми працюємо вже шість років а в нас немає грошей і лейбли казали що ми цього не зробимо» - зараз легко сказати що ми знайшли в цьому сили і стали працювати ще тяжче - але як це було насправді ?
Й: У 2020 був час коли ми гастролювали Європою фургоном - це було за рік до UMK, Євробачення та Dark Side. Ми орендували фургон для тура Європою, ми виступали як група підтримки для деяких шоу Amaranthe, але у нас будо дуже багато вихідних. Тому ми грали власні шоу приблизно для 50-ти людей. Я пам‘ятаю як ми спали на парковці німецької автозаправки у маленькому фургоні. У нас не було ні опалення, ні душу, нічого. Приходилося ходити в туалет у кущі в ночі, тому що у тебе нема туалета. Ось тоді ми і задумалися про все - усім нам було близько 25 років.
Р: Залишилося жити ще два роки.
Й: Саме так. Невже це того варте? Але коли я думаю про такі речі, це завжди зводиться до того, що я не знаю чим би ще я займався. Я не бачу, щоб я займався чимось іншим
Моя інтуїція казала мені ”ще один рік, ще один рік” і потім почалася пандемія. Ми думали, що це кінець. Але потім, за кутом причаїлась ідея пісні «Dark side», а також сумнівне шоу для рок-гурту «UMK». Отже, коли ми вирішили прийняти участь – це означало або ми виграємо, або це буде остаточною крапкою для нас. Такий наш менталітет.
Р: Третя тема, яку ви обрали - це Євробачення. Давайте більше поговоримо про це і до чого призвела ваша участь. Мені дійсно цікаво багато моментів, про які ви раніше не згадували. Але для початку давайте повернемось в ті роки, коли ви ще не знали, що це станеться. З усіма поганими моментами, незручними фургонами, тощо. Що ваші батьки думають про все це?
Й: У мене є хороша історія. Я навчався продакшину у Муніципальному Університеті Прикладних Наук, правда, не дуже регулярно. Тому, соціальні мережі були безпечними для мене. Я мав друзів, з якими міг спілкуватись, а також отримував стипендію. Потім я відіграв достатньо багато концертів у якості діджея в «Tavastia Club» та «On the Rocks» (прим. рок-клуби в Гельсінкі, Фінляндія), фінансово я почував себе нормально. Мої батьки завжди знали, що це те, чим я хотів займатись. У нас було декілька концертів і хоч нам не багато за них платили, ми були рішучими. Це було хоббі, але все відбувалося весело і виглядало так, ніби це мало сенс. Іноді мої батьки говорили про те, що можливо нам варто спробувати робити пісні фінською. Ну ви знаєте, що батьки думають про їх 26-тирічних дітей. Я не впевнений, але думаю вони знали, що я людина, яка пройде через пекло заради своїх мрії і не здасться.
Р: Чому ви не почали робити музику фінською? Ви не знали як, чи що робити?
Й: Нам запропонували контракт з Sony в 2020. У мене з Йоонасом був фінський музичний проект. Ми писали пісні і я ніколи не говорив про це до сьогодні. Але цей проект зайшов вже занадто далеко. З нами почали працювали відомі продюсери, але проект несподівано завершився, коли Blind Channel вирішили прийняти участь в «UMK». Це було питання життя та смерті. Ми робили пісні фінською, поп-пісні з рок-вайбами. Зараз, коли я їх слухаю, то розумію, що ми уникнули невдачу. Я особисто ніколи не був фанатом фінської музики, але я ніколи не засуджував людей, які робили музику фінською мовою. Я думаю, що це круто. Але мене дратує той факт, що лише декілька фінських артистів роблять музику англійською мовою. Звукозаписувальні компанії не дуже дбайливо відносяться до англомовної музики. Таке відчуття, ніби ми в цьому самотні. Коли я думаю про наступну Emma Gaala (прим. фінська музична премія), я майже впевнений, що ми будемо єдиними номінантами з англомовною музикою. Я просто хотів би, щоб з нами був ще хтось, з ким можна захопити світ. Я хочу повернути сцену 2000-х, коли всі починали: HIM, The Rasmus, Lovex, Nightwish, COB і багато інших гуртів. Тоді це було схоже на фінський бум. Люди ходили на концерти з «moomin mugs» (прим. кружки з персонажами відомого фінського мультсеріалу «moomin trolls») або чим завгодно. Було б дуже круто, якби такий тип сцени повернувся, і це було б чесно, якби ми були першопрохідцями.
Р: Які назви були у ваших фінських пісень?
Й: Так, що у нас було... «Vuosisadan morkkis» (похмілля століття), потім була одна з назвою «Honeymoon» (медовий місяць). Я не можу згадати всіх, хаха, жахливо. Ще була «Maaninen pyromaani» (маніакальний піроманіяк). Загалом було три пісні.
Р: Чудово! І всеодно одна з англомовною назвою «Honeymoon».
Й: Так, хаха, це жахливо зараз розповідати, але це було. Ми говорили з Йоонасом про те, щоб зберегти цю інформацію для наших біографій, але це буде ексклюзивна інформація для Roope Salminen, хаха.
Р: Ти можеш зберегти тексти пісень, тому що мені дійсно цікаво, але я не хочу зараз багато про це питати, хаха. Смішно, що ви прийшли з тим, чим хотіли займатись спочатку. Sony запропонували вам угоду з фінськими піснями але ви вирішили, хрін там, давайте робити те, що ми завжди хотіли. І це призвело вас до великого прориву. Я думаю наші історії дуже схожі.
Я теж слухав "In the End" і пройшов через те ж саме - грав концерти для чотирьох чоловік, всім було байдуже,але ми тяжко працювали зі своєю групою. Але наш прорив стався завдяки продажу самих себе! Наша група була талановитою, і наша початкова ідея полягала в тому, що ми все зробимо самі. У якийсь момент я зрозумів, що ми не можемо впоратися самі, що наші пісні недостатньо круті, і я порадив нам звернутися за допомогою від інших авторів пісень. Решта групи відмовилися, і ми зробили пісні під назвою "Biisonit" і "REissumies" без будь-якої допомоги. Для нашого третього синглу ми взяли чотири або п'ять інших авторів пісень, і наша пісня "Madafakin darra" (https://www.youtube.com/watch?v=ZMzBrarqlGA) була народжена. Так що це відкрило нам ще одні двері. У цьому наші історії відрізняються. Наша група вирішила прийняти зовнішню допомогу і зосередилася на тому, що у нас добре виходить - на концертах. І тепер я відчуваю, що став набагато краще як автор пісень, і в нашому наступному альбомі в основному будуть пісні, які ми написали самі. Але я аплодую вам, це величезна удача - займатися своєю справою. Sony - величезний лейбл, і це свого роду "виграш у лотерею" - отримати від них пропозицію на пісню фінською мовою, окрім "Honeymoon", я дійсно вам аплодую. Це рішення має бути дійсно вдалим.
YouTube
Roope Salminen & Koirat - Madafakin darra feat. Ida Paul (virallinen musiikkivideo)
Kuuntele Spotifyssa: http://spoti.fi/1TLpjkh
Kuuntele iTunesissa: http://apple.co/1JsIyNB
Roope Salminen & Koirat - Madafakin darra (feat. Ida Paul)
Säv. Jarkko Ehnqvist...
Й: Так, і, як я вже сказав, ми підписали контракт з Sony Germany. І Sony Finland повинні займатися нашим маркетингом тут, в Фінляндії - хоча я впевнений, що вони з радістю візьмуть це на себе, хаха - але це дуже приємно. Тоді це була величезна спокуса, я відчував себе в повному розпачі. Це був березень 2020 року, ми повернулися додому з нашого гастролювання фургоном по Європі. Ми тільки що випустили наш новий альбом, він не мав великого успіху. Це було схоже на останню краплю. Але потім трапилася історія з UMK. Я відчуваю вдячність. Звичайно, ми не хочемо бути просто "групою Євробачення", хоча це було так важливо для нашої кар'єри. Але ми не виграли, тому штамп з Євробачення не залишиться з нами назавжди.
Р: Так, я думаю, що це добре, що ви не виграли.
Й: Абсолютно, це неймовірно добре. Для мене найбільшою перемогою було те, що за день до півфіналу ми підписали договір з Sony Germany, і я відчув себе набагато легше, наче з моїх грудей зняли величезний тягар. Це була найбільша перемога для мене. Це одна з найбільших міжнародних угод, коли мова йде про Фінляндію. І зараз, коли я думаю про угоду з Sony Finland, я б порівняв їх як моторолер Vespa і вантажівка-монстр. Ні, зачекайте, іграшкова машинка і monster truck.
Р: У нас є 11-річний Йоель, який плакав після хокейного тренування. Що якби ти вирішив продовжувати грати в хокей, незважаючи ні на що? Як ти думаєш, твоє життя зараз було б набагато нещасливіше?
Й: Скажімо так - я думаю, що життя саме все розставить по своїх місцях. Воно приведе вас туди, куди вам потрібно, ви знайдете потрібних людей, потрібні справи. Так що, можливо, моя артистична і чутлива натура не змогла б упоратися з хокеєм. Рано чи пізно я б зрозумів, що з цього нічого не вийде. Мені стало б нудно надягати екіпіровку або щось в цьому роді. Але якщо вже ми заговорили про хокей, то пару тижнів тому я здійснив свою мрію! CMore (прим. місцевий телеканал у Фінляндії) і Kärpät попросили нас приїхати в Оулу, щоб подивитися їх першу гру в сезоні. У нас взяли інтерв'ю для телебачення, а пісня Balboa стала вступною для Kärpät, і музичний кліп був показаний по телебаченню. Але найкраще - це те, що ми з Йоонасом закинули першу шайбу. І я був страшенно наляканий. Це було місце, де я провів багато часу в дитинстві. Лід дуже слизький, і на мені була слизьке взуття. Я йшов по катку разом з Йоонасом під прицілом телекамер. Я ніколи так не нервував, я дуже спітнів і тремтів. І коли я дійшов до середини катка, я побачив свого старого хокейного приятеля Саку Мяеналанена. Він подивився мені в очі, і я сказав: "ТИ, НАПЕВНО, ЖАРТУЄШ!". Ми грали в одній команді і були однокласниками в початковій школі. І Саку сказав: "О, який хлопець, щоб закинути першу шайбу!".
Це було так дивно: я зі своїм товаришем по групі кидаю шайбу, а колишній хокейний друг дивиться мені в очі. Я не знав заздалегідь, що він буде в команді, що відкриватиме гру. Це був грандіозний момент. Я не послизнувся! Ми вийшли з катка. Це був один з найбільш значущих моментів за довгий час для мене.
Р: Добре, що ти почув In the End в той день і у тебе з'явилася ідея кинути хокей.
Й: Так, саме так.
Р: Давай поговоримо про твій другий переломний момент. Це той момент, коли все починає налагоджуватися. Що сталося? Який момент ти вибрав?
Й: Йдеться про народження Blind Channel. У 2010 році я поступив в середню школу. Я подав документи в середню школу MAdetoja (музичну) в Оулу і в середню школу Oulunsalo, яка була самим нудним варіантом. Я пішов на вступний іспит в MAdetoja, не знаючи абсолютно нічого про теорію музики. Я зайняв друге місце в черзі, тому що мій середній бал був дуже хорошим, чи щось в цьому роді, або я справив гарне враження на співбесіді. І я дуже нервував, бо був так близько до того, щоб потрапити в MAdetoja, в Оулу. Я був близький до того, щоб виїхати з Оулунсало, це маленьке містечко в 10 км від Оулу. І ось за тиждень до початку занять хтось відмовився від місця в MAdetoja, і мене взяли. Це був абсолютно новий світ. Мої друзі в Оулунсало говорили: "О, чорт, він тепер крутий хлопець". Було багато інших людей, які грали на гітарі і слухали важкий рок, як і я, займалися музикою і мали гурти. У мене особисто була пара невеликих груп, ми грали металкор, і у нас був кавер-гурт Slipknot під назвою Släpknot. І, до речі, ми граємо на фестивалі Knotfest разом зі Slipknot.
Р: Як Blind Channel, я вважаю, а не як Släpknot?
Й: Так, ха-ха-ха! Але так, в старших класах я відчував стрес, тому що гурти змагалися один з одним. І я пам'ятаю, був гурт Abhorrent Ritual, в якому грав Йоонас. У нас були концерти один за одним, і ми змагалися, у кого кращий концерт, у кого більше глядачів і так далі. У той час ще не було Spotify, тому ми не могли конкурувати з кількістю прослуховувань. По мірі наближення закінчення середньої школи я думав про те, що хочу робити зі своїм життям. У мене виникла ідея створити групу, в якій я буду вокалістом, я повинен був зробити це. Я майже всіх запрошував в свою групу, намагався розрекламувати її як 30SM, Linkin Park, більш комерційний рок, не як металкор. І єдиним, хто погодився спробувати, був Йоонас. Пам'ятаю, я подумав, що Йоонас був недостатньо крутий. Він носив картаті сорочки і таке інше, він не був схожий на хлопця, який би подобався дівчатам. Так я думав тоді. У нього було коротке волосся, він не фарбував нігті і все таке. Але він був єдиним, хто погодився спробувати! Я пам'ятаю, як показав йому свої перші демо-записи, я навчився використовувати Reaper на своєму ноутбуці, і Йоонас сказав: "Так, це круто, давай зробимо це". Через Йоонаса до групи приєдналися інші учасники його групи (Томмі і Оллі). Але ключовим моментом була зустріч з Ніко, нашим другим вокалістом. Ніко - піаніст з класичною освітою, і він все життя писав реп, так що у нього не було рок- чи метал-досвіду. Але коли він приєднався, все закрутилося. Якби ми працювали без нього, можливо, це була б просто ще одна альтернативна рок-група. Але коли Ніко приєднався до гурту, тексти, мелодії і гармонія в цілому вийшли на зовсім інший рівень. Наша перша репетиція пройшла в гаражі батьків Йоонаса, Ніко грав на піаніно і читав реп. Я подумав: "Вау, це зовсім інше. Це не моє, але звучить круто". А коли семпли з'єдналися з нашим рок- і метал-звучанням - ну, це звучить як Linkin Park - я знову відчув, що це саме те, що треба. Стиль співу Ніко був більше схожий на Еда Ширана, ніж на Джареда Лєто, але це було так круто - з'єднати два світи. Тоді я вперше подумав, що в наших піснях можуть бути клавішні, щось крім гітар. Це був великий момент.
R: Люди, які прийшли в групу через Йоонаса - який носив картаті сорочки і не був достатньо сексапільним - вони відповідали тому образу, який ти собі уявляв, чи були вони досить гарячими?
J: Ну, я не зміг би змусити їх приєднатися до групи самостійно. Вони приєдналися, бо дружили з Йоонасом.
Я назавжди вдячний Йоонасу. Ми з ним як брати, тому що у нас день народження в один день, і ми створили гурт. Я дійсно буду завжди вдячний йому. У школі зі мною було досить важко ужитися - я і зараз такий - але тоді у мене були проблеми з самооцінкою. І я був трохи засранцем, тому я розумію, чому люди не хотіли приєднуватися до групи.
Р: А які мудацькі вчинки здійснював ти?
Й: Я не приймав інших в розрахунок. Це була моя найбільша помилка. Я був надто зосереджений на собі. Наприклад, якщо людина хоче провести з тобою час, ти повинен цінувати це. Не можна приймати це як належне. Тоді я все сприймав, як належне, але потім я зрозумів, що потрібно віддавати, щоб отримувати.
Р: Успіх пішов тобі на користь? Тому що якщо в школі ти був трохи засранцем, то можна припустити, що слава запаморочила би тобі голову.
Й: Ну, я так не думаю. Я вже говорив це раніше, але якби наш прорив стався три роки тому, це була б катастрофа, ха-ха. Я б потрапив в усі таблоїди зі своїми витівками. Це було б жахливо, навіть незаконно. Я думаю, що вся ця боротьба настільки упокорила мене, що тепер, коли прорив станеться, коли мені буде ближче до 30 років, я зрозумію, що мені не потрібно бути засранцем, щоб домогтися успіху. Деякі люди говорили мені, що я ніколи не досягну успіху, але їм досить увімкнути телевізор, радіо, подивитися чарти Spotify. Вони побачать, що я домігся успіху. Мені більше не потрібно махати їм середніми пальцями.
Р: Коли ти сидиш тут, і я розмовляю з тобою, ти здаєшся дуже справжнім і щирим. Навіть врівноваженим. Я радий, що прорив не відбувся кілька років тому. Я думаю, що для людей, які знали тебе тоді, може бути трохи дивно бачити тебе в інтерв'ю. У тебе є аура, яка необхідна рок-зірці, ти знаєш, що ти хороший і крутий хлопець. Як ти вже говорив, ти знав, що Blind Channel виграє UMK. І в цьому немає нічого такого. Я знаю, що я хороший ведучий, я знаю, що я хороший актор-імпровізатор. Це все одно, що Усейн Болт каже, що він швидкий. Я виграв фінський чемпіонат по імпровізації, а ви виграли UMK з Dark Side. Це факти. Але люди, які дуже впевнені в собі, мають особливий вайб. Я вважаю, що потрібно пройти через те, щоб бути засранцем, бути побитим (образно), а потім знайти золоту середину. І це відстій для тих людей, які знали тебе, коли ти був мудаком. Я теж був чортовим мудаком по відношенню до людей. Про деякі з цих речей говорили публічно, але деякі речі залишилися в таємниці. І мені так соромно за ці речі. Мені дуже соромно, що деякі люди знають мене тільки як того мудака. Я дійсно не знаю, в який момент закінчується відповідальність. Я познайомився з тобою ближче, і я думаю, що ти крутий хлопець. Ми, звичайно, можемо поспілкуватися після цього. Але хтось може прийти до мене зараз і сказати: "Він був такою дупою в школі, він робив зі мною то-то і те-то, як ти можеш бути його другом". І у мене немає права голосу, я не знав тебе тоді. Але ти несеш відповідальність за те, що ти зробив. Що ти хочеш сказати тим людям, яких ти образив в минулому?
Й: Ммм, так, звичайно, мій характер досить складний. Навіть зараз мої колеги по групі знають, що я до біса складна людина. Але, звичайно, я хочу щиро вибачитися перед тими, кого я образив в минулому. Що зробило мене імпульсивним і не таким емпатичним, так це спогади з дитинства і знущання. Я був такий наляканий і такий злий. Це залишило величезні шрами. Зараз я набагато більш урівноважений, ніж 10 років тому, так що вам варто повірити в те, що люди можуть змінюватися. Звичайно, людина завжди залишається тією ж самою, але її образ мислення може змінитися. Проходячи труднощі на своєму шляху. Деякі люди кажуть про "elämän koulu" (школа життя), це таке жахливе слово, ха-ха, але багато людей вчаться через цей важкий шлях.
Р: Я такий радий, що ти знайшов цих людей, навіть якщо вони виявилися не такими цікавими, як ти сподівався, ха-ха. І я радий, що ви зіткнулися з труднощами, перш ніж сталося все хороше.
Й: Саме так. І ми також зіткнемося з труднощами в майбутньому. Найцікавіше, що люди думають, що це наче казка і далі все піде як по маслу. Але правда в тому, що нам потрібно виконати ще дуже багато роботи за кордоном. У січні ми відправимося в турне з Eskimo Callboy, і нам потрібно завоювати тисячі людей. Це ще не кінець. Я не походжаю з пляшками шампанського в руках і Rolex на зап'ясті. Я чудово розумію, що двері для нас зараз відкриті, але ми повинні наполегливо працювати.
Р: Ваші три переломні моменти не потребують оголошення. Це все про 2021, коли 8 років праці було нарешті винагороджено. З чого ти б хотів почати?
Й: Давай повернемося у 2020. Я маю бути вдячним пандемії тому, що я не зміг би давати зараз це інтерв'ю, якби не covid-19. Для цього було багато причин. Коли почалась пандемія, у нас все ще була наша стара команда менеджменту. Ми думали про зміну колективу тоді, та про те, що нам потрібна більша команда. І коли ми вже були впевнені в тому, що найближчі пів року у нас не буде жодного концерту, ми вирішили розірвати стару угоду та почали пошуки нової команди. Ми знайшли людину, яка працювала з Вілле Вало (прим. вокаліст гурту HIM) та The Rasmus. Він дуже відомий як у Фінляндії, так і за її межами. Але найважливішою причиною було те, що вони розмовляють фінською мовою. Дуже важливо мати менеджмент-команду, носіїв мови. Ми уклали угоду з ними. Потім народилася пісня «Dark Side», в яку ми вклали всю злість та все розчарування. Після цього ми почули, що на UMK міг би потрапити рок-гурт і це було питанням життя або смерті. Ми довго про це думали і вирішили таки спробувати. "Підніміть свої середні пальці вгору" в прямому сенсі. Вперше в своєму житті я відчув, що у нас є можливість показати себе та те, з чого ми зроблені. Ми змогли вкласти все наше розчарування, гнів та розпач у цю шайбу - я зробив посилання на хокей, хаха. Це було воно. Восени ми почали зйомки кліпу. Пам'ятаю, люди казали, що наша група дуже особлива на цьому конкурсі. Коли ми почали знімати кліп в Пасіла (прим. залізнодорожня станція), Гельсінки, я спав по дві години і приймав снодійні. Я був ніби в комі, відчував себе справді не в собі. Я був таким блідим і виглядав так, ніби я мертвий. Коли ми почали знімати, всі, хто був в студії, казав:"Це щось велике, щось особливе!" Це був жахливий день. Ми знімали приблизно 14 годин і після пішли в наш улюблений бар та замовили декілька літрів пива. Я був настільки мертвий але пам'ятаю, що думав про себе: "Це воно!" Я усвідомлював, що колись з нами це трапиться. Коли настав січень, все сталося. Багато людей казали: "Ви, чорт забирай, серйозно?" Коли вони побачили, що ми беремо участь в UMK, то казали, що ми все зіпсуємо. Але ми подумали, що нам абсолютно немає що втрачати. Коли «Dark Side» вийшла, вона потрапила в топ-10 у фінському чарті в Spotify та YouTube. Я знав, що це було саме те. Я був впевнений в цьому. Я дуже нервував через фінал UMK. Пам'ятаю, що Алексі та Йоонас говорили мені до фіналу, що я маю думати про тих людей, які буллили та зневажали мене. Думати про них. Я пішов до гардеробної, подивився на себе в дзеркало та розвів широко руки. Мій улюблений супергерой - Веном. Я відчув себе ним у той момент, з пофарбованими в чорний руками. Пам'ятаю, що я подумав про себе: «Я Веном, я вб'ю їх усіх». І це спрацювало. Це був такий сплеск емоцій. Після виступу я потрапив за лаштунки, впав на підлогу і почав плакати від щастя. І я знав...я знав, що це було воно.
Р: Хаха! Добре, це спрацювало. Як це було в Роттердамі?
Й: Навесні ми почули дещо про те, що Century Media (прим. незалежний лейб звукозапису) був зацікавлений в роботі з нами. Я дуже хвилювався. Це було те, заради чого ми так плідно працювали. Міжнародна угода, в якій ми потребували. Звичайно, ми були учасниками Євробачення, мали вплив на них і наша пісня була великим хітом. Коли ми прибули в Роттердам, я пам'ятаю, що прокинувся о 5 ранку і друг написав мені повідомлення. Він спитав, як я себе почуваю і я відповів: "Це так, бляха, жахливо, я не хочу туди йти.", він відписав: "я знаю, але все буде добре".
Ми поїхали в аеропорт, я дуже нервував. Я був такий, типу охриніти, на моїх плечах зараз вага всієї цієї клятої країни. Всі чекають, що ти виграєш. Ну, потрапляння в топ-10 - це перемога для Фінляндії, як ви знаєте. Ми знали, що повинні виступити добре. Коли ми приїхали в Роттердам, я відчував таке диявольське занепокоєння. Вперше я побачив людей у костюмах, коли ми приїхали в Роттердам і потрапили у VIP-зону очікування. В першу ніч в Роттердамі я прийняв дві таблетки снодійного і відчцвав себе нібито у комі близько чотирьох годин, а на наступний день у нас була перша репетиція на арені. Але коли я побачив арену і сцену, я подумав: "Це як на концерті, неймовірно круто, тут є люди". І я пам'ятаю, що на першій репетиції у нас не було глядачів, але коли ми вперше виконали цю пісню на сцені з піротехнікою - пісню, яка привела нас сюди. Поїхали, блять. Тоді я зрозумів, що нам нема про що турбуватися. Через деякий час після цього ми підписали контракт, і тоді стало просто весело. Це було якось чарівно, я був в абсолютно іншому світі.
Р: Це було неначе в мильній бульбашці, вірно?
Й: Так, абсолютно. Дуже схоже.
Р: Як я вже говорив, я радий, що ви не виграли. Як виконавці, ви можете дати набагато більше, ніж просто як "група з Євробачення".
Й: Саме так, і тепер я розумію, що повинен говорити про свою бойову травмю. Немає кращого місця, щоб поговорити про це, ніж тут. Я не можу більше ходити на радіоінтерв'ю і говорити про Євробачення. Це неможливо. Цей подкаст став для мене ідеальною платформою, щоб сказати це.
Р: Так, я теж так думаю. У цьому подкасті ми говоримо про переломні моменти, які обрали гості. Але було б дивно, якби ви не вибрали Євробачення в якості одного з них.
Й: Так, цього не можна заперечувати.
Р: Але ти не зобов'язаний вічно носити на собі штамп Євробачення. Але що неминуче, так це те, що кількість прослуховувань майбутніх пісень не буде такою високою, як для "Dark Side". Але ти, очевидно та людина, яку дійсно цікавлять цифри. Я стежу за вами в соціальних мережах і дивлюся ваші історії в інстаграм, і там багато історій, де ви розповідаєте, скільки разів "Balboa" був переглянутий, скільки разів "Dark Side" був переглянутий і так далі. Як ти будеш почуватися - знаючи, що ти не отримаєш "ще один Dark Side" прямо зараз?
Й: Так, це реалізм. Але якщо ви згадаєте Metallica, вони завжди грають "Enter Sandman" в якості останньої пісні, і так було останні 30 років. Але я не думаю, що вони проти цього, тому що вони збирають повні арени. Тож якщо ми продамо тисячі квитків в Фінляндії і сотні квитків в Європі заради однієї відомої пісні, я зовсім не проти. Це в біса хороша пісня, в будь-якому випадку! Я знаю, що "Dark Side" надовго стане нашим "Enter Sandman", і я зовсім не проти.
Р: Іноді буває, що пісня навіть відоміша, ніж сама група. Є люди, які знають "Dark Side", але поняття не мають, хто такі Blind Channel. Це неминуче, і ти просто повинен прийняти це. І це здорово, що ви це зрозуміли.
Й: Так, я прийняв це. Ви повинні подумати про те, де б ви були без цієї пісні. Якщо згадати, де ми були до "Dark Side", то ми продали лише 200 квитків на концерт в Гельсінкі. Смію припустити, що навесні ми оголосимо новину про великий концерт у Гельсінкі, і за один день продамо як мінімум в десять разів більше квитків. "Balboa" доволі непогано прослуховувався, два мільйони разів за місяць. Це хороший темп. Зараз вона грає на радіо, а відео було трендом №1 на фінському Youtube досить довгий час. Так що було круто, що люди слухали її, вчили слова і підспівували, коли ми виконували її влітку. Для мене це найголовніше - людям подобається наша музика і концерти.
Р: Давайте повернемося до хейтерів, і тих, хто сумнівається, якщо можна так висловитися. Чи спілкувалися ви з людьми, які сумнівалися у вас в минулому? Що вони говорили?
Й: Зараз я повинен прочитати повідомлення, яке я отримав після фіналу UMK. Людина, з якою я навчався в школі, надіслала мені наступне: "Мені приємно бачити, як ти махаєш середнім пальцем по телевізору людям, які тебе ненавиділи. Я пам'ятаю, як в початковій школі над тобою знущалися через твій музичний смак. Я розумію тебе, тому що мій музичний смак не теж не був таким самим як у всіх інших. Я не знущався над тобою і не бив тебе, але і не захищав тебе. Пробач мене за це. Але тепер продовжуй в тому ж дусі, не зупиняйся після перемоги на Євробаченні! ". Ось таке повідомлення я отримав. У мене побігли мурашки по шкірі, і я подумав:" О чорт, ми дійсно зробили щось велике ".
Р: Напевно, було дуже складно відправити таке повідомлення. Якщо у когось вистачило сміливості надіслати таке повідомлення, значить, що сотні людей думають про це, але не говорять вголос. Тому я аплодую цій людині, ким би вона не була! Мої вітання. Йоель Хокка, дякую за довіру. Спасибі, що відвідали цей подкаст. Ти сказав, що ви випустите новий альбом навесні. А до тих пір слухайте "Balboa", щоб Йоель зміг поділитися статистикою в історії інстаграму. Стежте за ним в інстаграм. Дякую, Йоель, було приємно поговорити з тобою!
Й: Взаємно, спасибі!
.
Це "Три переломних моменти", мене звуть Роопа Салмінен. У кожному епізоді у нас є гість, що розповідає про три переломних моменти свого життя, зокрема ці моменти були обрані гостями. Дякую за увагу!
.
Йоель Хокка - гітаріст, вокаліст і автор пісень Blind Channel, ласкаво просимо! Це наша перша зустріч, але ще до цього моменту ви розбили мені серце.
.
Йоель: Що?
.
Р: Я працюю в команді Pyhimys (прим. фінський репер) і допомагаю йому в кар'єрі. Я знаю, що їхня пісня для UMK теж була дійсно класною. У нас були великі плани, ми були впевнені в своїй перемозі на UMK, і в тому, що саме ми будемо представляти Фінляндію на "Євробаченні". Але потім я послухав вашу пісню відразу після того як вона була випущена, і після 8 секунд прослуховування я зрозумів, що нас трахнули.
.
Й: Вибачте, ахахаха!
.
Р: Насправді це було схоже на силу природи! Я сказав Pyhimys, що нам надеруть дупу. Це було жахливо. Ви знали, що виграєте?
.
Й: Звичайно, так.
.
Р: Я так і думав. Сьогодні ми поговоримо про ваше життя з точки зору трьох переломних моментів в ньому. Перший трапився в 2001 році. Один день, один момент. Ви повернулися додому зі школи. Що сталося?
.
Й: По-моєму, це був вересень або жовтень, як і зараз (на момент запису), мені ось-ось виповниться 7 років. Було фінське шоу під назвою "Jyrki TV", в якому показували музичні кліпи, це були останні роки його трансляції. Я бачив кліп, де грає група молодих хлопців, там був діджей і все таке. Це був Linkin Park, а пісня була "In The End", яка стала величезним хітом у всьому світі. Це було так круто, коли зачитували реп, але коли почався приспів, це було щось нереальне. У мене мурашки по шкірі навіть зараз, коли я говорю про це. Честер Беннінгтон з'явився в кадрі зі своїми татуюваннями, я був приголомшений. Я сказав мамі, що мені потрібен альбом цієї групи. І я думаю, що "Hybryd Theory" був одним із найпопулярніших альбомів у Фінляндії в той час. Так що це справило на мене велике враження. Це не надихнуло мене займатися музикою, але це вплинуло на мене.
Р: У нас однакові переломні моменти! Це ж відео є дуже важливим для мене. Я також повернувся зі школи, і дивився те саме телешоу!
Й: НІ ЗА ЩО! Цього не може бути!
Р: Можливо, це було навіть в той же день. Я слухав "Hybrid Theory" і представляв, що я на тій сцені. Я уявляв себе репером.
Й: Майк Шинода.
Р: Так, не Честером Беннінгтоном. Але я пам'ятаю, що це був перший диск, який я купив на свої власні гроші. Я купив його в Anttila (прим. магазин електроніки, якого більше не існує), і він коштував 100 фінських марок (стара валюта до євро).
Й: Та ж ціна!
Р: Я вивчив тексти всього альбому за кілька днів, це було приголомшливо. Ти сказав, що тоді ще не знав, що станеш артистом, але усвідомив силу, якою володіє музика, вірно?
Й: Так, але тоді я хотів грати в хокей. Мій батько довгий час грав в команді "Oulun Kärpät", і тоді це було дуже важливо для мене. Я жив в Оулунсало і багато тренувався, я був впевнений, що буду грати в Національній хокейній лізі, тому що давно так вирішив. Я багато працював, щоб досягти цього, але потім, коли мені було 11 чи 12 років, я зрозумів, що нічого не вийде. Можливо, я був занадто чутливим для хокею. Коли я не був найкращим, я плакав через це, і це мене дуже турбувало. В підсумку я змінив хокейний клуб на гітару, по суті. Ось що трапилося.
Р: Чи вважав ти тоді, що краще за всіх граєш на гітарі?
Й: Ні, безумовно ні. Але що було найважливішим для мене, та й зараз для нашої групи, так це якийсь запал і бажання довести свою спроможність. Ця позиція типу "ось і ми, виродки".
Я ніколи не хотів бути кращим в світі гітаристом, але я хотів, щоб моя група була найпопулярнішою і найкращою групою в світі. Це було головною метою.
Р: Ця позиція "ось і ми, виродки" мені знайома, у мене було так само. Але хто ці люди, яким ми хочемо довести свою правоту? Я сам ніколи в житті ні в кому не сумнівався, так чому хтось повинен був сумніватися в ТОБІ або під МЕНІ, коли ми росли? Чи отримав ти відповідь на це питання? Кому ти намагаєшся довести свою правоту?
Й: Коли я був дитиною, наді мною часто знущалися, і взагалі буллінг був дуже поширений. Звісно, я жив в регіоні Північна Остроботнія на півночі Фінляндії. Це було дуже жорстоко, людей били. Я переживав це досить часто. Наді мною знущалися, але іноді я і сам був задиракою. Агресивна музика приносила мені полегшення, мені було дуже важко, ходити в школу іноді було страшно - я боявся, що мене поб'ють. Тому такі групи, як Slipknot і Children of Bodom стали виходом. Я зміг показати своїм кривдникам, що я краще і крутіше їх. І цей образ мислення допоміг мені пройти через багато перешкод. Для нашої групи саме великі звукозаписні лейбли були нашими найбільшими скептиками. Вони намагалися зіштовхнути нас вниз, тому що ми пишемо рок-музику на англійській мові, а в такій музиці не було "потреби" - до цього року, звичайно. І я відчуваю, що саме тому виходить ця лють. Коли вас гнобили стільки років, хочеться піднятися. І це чудово, що багато людей можуть побачити себе в цьому.
Р: Музика володіє такою силою. Для нас обох пісня "In the End" групи Linkin Park стала дуже важливою. Я знаходив в ній якусь розраду. Мене ніхто не бив, окрім одного разу.
Й: Одного разу достатньо.
Р: Так, справді. Так що це була величезна віддушина для мене. Коли я питав в своєму Instagram, кого б мені попросити стати гостем цього подкасту, ви були тією людиною, яку пропонували найбільше. Вас згадували набагато частіше, ніж деяких дійсно великих знаменитостей - не те щоб ви не є такою, просто ви явно маєте вплив на багатьох людей. Як багато значить для вас те, що ваша музика тепер може справити на людей таке ж враження, яке Linkin Park справив на нас?
Й: Я багато думав про це. Я помітив, що тепер у нас є багато підлітків (від 10 до 15 років), які слухають нашу групу і ходять по вулицях з нашим мерчем. Це дуже нагадує мені той час, коли я вчився в школі, Алексі Лайхо з Children Of Bodom був великим героєм. Всі захоплювалися ним і хотіли бути схожими на нього. Тому буде дуже здорово, якщо який-небудь підліток зараз вирішить купити електрогітару, створить групу або знайде безпечне місце в нашій музиці. Для мене це означає весь світ. І так, я думав про те, що багато людей вперше побачили наш виступ на "великому шоу" (прим. Євробачення) і сказали: "Вау, що це таке?". Поп-музика приходить і йде такими хвилями - пройшло багато часу з тих пір, як з'явилися більш альтернативні речі в музиці. Тому, коли такі пісні виходять зараз, вони здаються нам абсолютно новими - хоча те ж саме явище відбулося на початку 2000-х років. Але момент був слушним, зірки зійшлися ідеально. Я думаю, що багато молодих людей можуть знайти у наших піснях натхнення.
Р: Мені здається кумедним, що ви говорите про свою демографії, що серед ваших R: Музика володіє такою силою. Для нас обох пісня In the End групи Linkin Park була дуже важливою. Я знаходив в цьому якусь розраду. Мене ніхто не бив, крім одного разу.
Й: Одного разу достатньо.
Р: Так, правда. Так що це була величезна віддушина для мене. Коли я питала на своєму IG, кого б мені попросити стати гостем цього подкасту, ви були тією людиною, яку пропонували найбільше. Вас згадували набагато частіше, ніж деяких дійсно великих знаменитостей - не те щоб ви не були такою, але ви явно маєте вплив на багатьох людей. Як багато важить для вас те, що ваша музика тепер може справити на людей таке ж враження, яке Linkin Park справив на вас і на мене?
Й: Я багато думав про це. Я помітив, що тепер у нас багато підлітків (від 10 до 15 років), які слухають нас і ходять по вулицях з нашим Мерч. Це дуже нагадує мені той час, коли я вчився в школі, Алексі Лайхо з COB's був великим героєм. Всі захоплювалися їм і хотіли бути схожими на нього. Тому буде дуже здорово, якщо який-небудь підліток зараз вирішить купити електрогітару, створить групу або знайде безпечне місце в нашій музиці. Для мене це означає весь світ. І так, я думала про те, що багато людей вперше побачили наш виступ на "великому шоу" (ESC) і сказали: "Вау, що це ?". Поп-музика приходить і йде такими хвилями - пройшло багато часу з тих пір, як з'явилися більш альтернативні речі. Тому, коли він виходить зараз, він здається свіжим - хоча те ж саме явище відбулося на початку 2000-х років. Але час було відповідне, зірки зійшлися ідеально. Я думаю, що багато молодих людей можуть знайти у нас натхнення.
Р: Мені здається кумедним те, що ви говорите про вашу аудиторію, серед ваших шанувальників багато дітей і підлітків. Ви виглядаєте так, ніби ви дійсно в захваті від цього.
Й: Так, це круто.
Р : Я знаю багато реперів, чия аудиторія на 75-80% складається з дітей. І вони як і раніше роблять вигляд, що їхні прихильники в основному повнолітні люди, дорослі жінки і т.д. І я просто говорю: "Ну, ні, я був на ваших концертах, і там не так багато публіки, якщо це не концерт без вікових обмежень".
Але коли ви виступаєте в торгових центрах, там завжди є величезна кількість сімей з дітьми, які співають ваші пісні. Мені здається, що ви зовсім не намагаєтеся вдавати ніби вік вашої аудиторії старший. Ви робите музику, яка знаходить відгук у підлітків, як це було у нас з вами. Звичайно, у вас багато і дорослих шанувальників, але найвідданіші з них - це підлітки.
Й: Так, це було справді захоплююче і насправді навіть досить страшно цього літа, коли ми грали в Allas Sea Pool. Ми розпродали квитки на два шоу, одне з них було для людей старше 18-ти, а друге без вікових обмежень.
Після шоу без вікових обмежень вихід був заповнений сотнями підлітків які билися об захисні огорожі та кричали. Ми вийшли з трьома охоронцями, сіли в автобус і поїхали прямо до готелю. Тоді мені здалося що це надзвичайно круто — це було неймовірно, що так багато підлітків божеволіють за нами. Це дійсно чудово, що повстання якого ми хотіли досягти з допомогою нашої музики зараз настільки популярно. І звісно, що шоу для “18+” також популярно. Цього літа вся країна говорила про нас і на це була причина, і я цілком усвідомлюю що ми є альтернативною групою. Ми не граємо поп-музику і співаємо англійською. Тому я знаю що ми не залишатимемося поширеною темою у всій країні на завжди. Але зараз ми є, і, звісно якщо ми продамо півмільйона примірників нашого альбому у США, як це зробив HIM(прим. одна з найпопулярніших фінських рок-груп), то звичайно ми станемо обговорюваною темою. Але ми знаємо що наші альбоми не продаються настільки добре. Нас просять відвідувати телепередачі нібито на прийом до резиденції президента в честь Дня Незалежності (https://en.wikipedia.org/wiki/Independence_Day_Reception_(Finland)). Добре, можливо це трохи занадто. Але ми завжди будемо чинити опір. Ми ніколи не будемо “бойз-бендом”, який буде любити вся Фінляндія.
Р: Ви хочете сказати що не виступили би на президентському прийомі до Дня Незалежності якби вас попросили?
Й: Якби вони попросили, ми би домовилися за окрему плату, ахаха.
Р: Я думаю що це безкоштовно. Я був запрошений туди одного разу і якщо мені не зраджує пам’ять, то ми не надсилали рахунок. Чи ви заробили трохи грошей за цей рік рок-зірки?
Й: Гроші за авторські права з(https://ru.wikipedia.org/wiki/Teosto) приходять трохи пізніше, хахаха, але ми стали розумніші. А якщо чесно, то наші концертні виплати стали набагато більші, у десять разів. Але нам ще потрібно захопити світ. Багато людей цього не знають, але гастролюючи Європою чи США ми повинні спочатку заплатити за це самостійно. Вам потрібно орендувати автобус, який може коштувати до 30 тис. євро на місяць, а також ви повинні платити зарплатню своїй команді, тощо. Тому всі гроші які ми зараз отримуємо будуть вкладені в концерти за кордоном. Те, з чого ми живемо — це гроші з продажу авторських прав. Це не означає що саме зараз ми підемо купувати Porsche або ще щось інше. Ми дійсно розумні, бо інвестуємо в своє майбутнє.
Wikipedia
Independence Day Reception (Finland)
event organised annually by the President of Finland
Р: Для людей які не знають про гроші з авторських прав, це означає що виконавці отримують компенсацію коли їхня музика десь відтворюється. Ви отримуєте гроші за те, скільки людей чує вашу музику. Так, наприклад, Євробачення доволі добре оплачується завдяки авторським правам.
Й: Так, я теж так думаю. Але я ніколи дуже не цікавився грошима. Я думаю, що якщо ви будете робити те що вам подобається і будете захоплені цим-це згодом окупиться.
Р: Ми познайомилися з вами коли ви збиралися зробити прорив, і зараз ви вже його зробили. Але ви роками билися головою об стіну, давайте поговоримо про це. Коли ви б‘єтеся головою об стіну, з цим легше впоратися, коли ви точно знаєте що з рештою все буде добре. Ти коли небудь відчував такий відчай коли думали: «який, блять, в цьому сенс? Ми працюємо вже шість років а в нас немає грошей і лейбли казали що ми цього не зробимо» - зараз легко сказати що ми знайшли в цьому сили і стали працювати ще тяжче - але як це було насправді ?
Й: У 2020 був час коли ми гастролювали Європою фургоном - це було за рік до UMK, Євробачення та Dark Side. Ми орендували фургон для тура Європою, ми виступали як група підтримки для деяких шоу Amaranthe, але у нас будо дуже багато вихідних. Тому ми грали власні шоу приблизно для 50-ти людей. Я пам‘ятаю як ми спали на парковці німецької автозаправки у маленькому фургоні. У нас не було ні опалення, ні душу, нічого. Приходилося ходити в туалет у кущі в ночі, тому що у тебе нема туалета. Ось тоді ми і задумалися про все - усім нам було близько 25 років.
Р: Залишилося жити ще два роки.
Й: Саме так. Невже це того варте? Але коли я думаю про такі речі, це завжди зводиться до того, що я не знаю чим би ще я займався. Я не бачу, щоб я займався чимось іншим
Моя інтуїція казала мені ”ще один рік, ще один рік” і потім почалася пандемія. Ми думали, що це кінець. Але потім, за кутом причаїлась ідея пісні «Dark side», а також сумнівне шоу для рок-гурту «UMK». Отже, коли ми вирішили прийняти участь – це означало або ми виграємо, або це буде остаточною крапкою для нас. Такий наш менталітет.
Р: Третя тема, яку ви обрали - це Євробачення. Давайте більше поговоримо про це і до чого призвела ваша участь. Мені дійсно цікаво багато моментів, про які ви раніше не згадували. Але для початку давайте повернемось в ті роки, коли ви ще не знали, що це станеться. З усіма поганими моментами, незручними фургонами, тощо. Що ваші батьки думають про все це?
Й: У мене є хороша історія. Я навчався продакшину у Муніципальному Університеті Прикладних Наук, правда, не дуже регулярно. Тому, соціальні мережі були безпечними для мене. Я мав друзів, з якими міг спілкуватись, а також отримував стипендію. Потім я відіграв достатньо багато концертів у якості діджея в «Tavastia Club» та «On the Rocks» (прим. рок-клуби в Гельсінкі, Фінляндія), фінансово я почував себе нормально. Мої батьки завжди знали, що це те, чим я хотів займатись. У нас було декілька концертів і хоч нам не багато за них платили, ми були рішучими. Це було хоббі, але все відбувалося весело і виглядало так, ніби це мало сенс. Іноді мої батьки говорили про те, що можливо нам варто спробувати робити пісні фінською. Ну ви знаєте, що батьки думають про їх 26-тирічних дітей. Я не впевнений, але думаю вони знали, що я людина, яка пройде через пекло заради своїх мрії і не здасться.
Р: Чому ви не почали робити музику фінською? Ви не знали як, чи що робити?
Й: Нам запропонували контракт з Sony в 2020. У мене з Йоонасом був фінський музичний проект. Ми писали пісні і я ніколи не говорив про це до сьогодні. Але цей проект зайшов вже занадто далеко. З нами почали працювали відомі продюсери, але проект несподівано завершився, коли Blind Channel вирішили прийняти участь в «UMK». Це було питання життя та смерті. Ми робили пісні фінською, поп-пісні з рок-вайбами. Зараз, коли я їх слухаю, то розумію, що ми уникнули невдачу. Я особисто ніколи не був фанатом фінської музики, але я ніколи не засуджував людей, які робили музику фінською мовою. Я думаю, що це круто. Але мене дратує той факт, що лише декілька фінських артистів роблять музику англійською мовою. Звукозаписувальні компанії не дуже дбайливо відносяться до англомовної музики. Таке відчуття, ніби ми в цьому самотні. Коли я думаю про наступну Emma Gaala (прим. фінська музична премія), я майже впевнений, що ми будемо єдиними номінантами з англомовною музикою. Я просто хотів би, щоб з нами був ще хтось, з ким можна захопити світ. Я хочу повернути сцену 2000-х, коли всі починали: HIM, The Rasmus, Lovex, Nightwish, COB і багато інших гуртів. Тоді це було схоже на фінський бум. Люди ходили на концерти з «moomin mugs» (прим. кружки з персонажами відомого фінського мультсеріалу «moomin trolls») або чим завгодно. Було б дуже круто, якби такий тип сцени повернувся, і це було б чесно, якби ми були першопрохідцями.
Р: Які назви були у ваших фінських пісень?
Й: Так, що у нас було... «Vuosisadan morkkis» (похмілля століття), потім була одна з назвою «Honeymoon» (медовий місяць). Я не можу згадати всіх, хаха, жахливо. Ще була «Maaninen pyromaani» (маніакальний піроманіяк). Загалом було три пісні.
Р: Чудово! І всеодно одна з англомовною назвою «Honeymoon».
Й: Так, хаха, це жахливо зараз розповідати, але це було. Ми говорили з Йоонасом про те, щоб зберегти цю інформацію для наших біографій, але це буде ексклюзивна інформація для Roope Salminen, хаха.
Р: Ти можеш зберегти тексти пісень, тому що мені дійсно цікаво, але я не хочу зараз багато про це питати, хаха. Смішно, що ви прийшли з тим, чим хотіли займатись спочатку. Sony запропонували вам угоду з фінськими піснями але ви вирішили, хрін там, давайте робити те, що ми завжди хотіли. І це призвело вас до великого прориву. Я думаю наші історії дуже схожі.
Я теж слухав "In the End" і пройшов через те ж саме - грав концерти для чотирьох чоловік, всім було байдуже,але ми тяжко працювали зі своєю групою. Але наш прорив стався завдяки продажу самих себе! Наша група була талановитою, і наша початкова ідея полягала в тому, що ми все зробимо самі. У якийсь момент я зрозумів, що ми не можемо впоратися самі, що наші пісні недостатньо круті, і я порадив нам звернутися за допомогою від інших авторів пісень. Решта групи відмовилися, і ми зробили пісні під назвою "Biisonit" і "REissumies" без будь-якої допомоги. Для нашого третього синглу ми взяли чотири або п'ять інших авторів пісень, і наша пісня "Madafakin darra" (https://www.youtube.com/watch?v=ZMzBrarqlGA) була народжена. Так що це відкрило нам ще одні двері. У цьому наші історії відрізняються. Наша група вирішила прийняти зовнішню допомогу і зосередилася на тому, що у нас добре виходить - на концертах. І тепер я відчуваю, що став набагато краще як автор пісень, і в нашому наступному альбомі в основному будуть пісні, які ми написали самі. Але я аплодую вам, це величезна удача - займатися своєю справою. Sony - величезний лейбл, і це свого роду "виграш у лотерею" - отримати від них пропозицію на пісню фінською мовою, окрім "Honeymoon", я дійсно вам аплодую. Це рішення має бути дійсно вдалим.
YouTube
Roope Salminen & Koirat - Madafakin darra feat. Ida Paul (virallinen musiikkivideo)
Kuuntele Spotifyssa: http://spoti.fi/1TLpjkh
Kuuntele iTunesissa: http://apple.co/1JsIyNB
Roope Salminen & Koirat - Madafakin darra (feat. Ida Paul)
Säv. Jarkko Ehnqvist...
Й: Так, і, як я вже сказав, ми підписали контракт з Sony Germany. І Sony Finland повинні займатися нашим маркетингом тут, в Фінляндії - хоча я впевнений, що вони з радістю візьмуть це на себе, хаха - але це дуже приємно. Тоді це була величезна спокуса, я відчував себе в повному розпачі. Це був березень 2020 року, ми повернулися додому з нашого гастролювання фургоном по Європі. Ми тільки що випустили наш новий альбом, він не мав великого успіху. Це було схоже на останню краплю. Але потім трапилася історія з UMK. Я відчуваю вдячність. Звичайно, ми не хочемо бути просто "групою Євробачення", хоча це було так важливо для нашої кар'єри. Але ми не виграли, тому штамп з Євробачення не залишиться з нами назавжди.
Р: Так, я думаю, що це добре, що ви не виграли.
Й: Абсолютно, це неймовірно добре. Для мене найбільшою перемогою було те, що за день до півфіналу ми підписали договір з Sony Germany, і я відчув себе набагато легше, наче з моїх грудей зняли величезний тягар. Це була найбільша перемога для мене. Це одна з найбільших міжнародних угод, коли мова йде про Фінляндію. І зараз, коли я думаю про угоду з Sony Finland, я б порівняв їх як моторолер Vespa і вантажівка-монстр. Ні, зачекайте, іграшкова машинка і monster truck.
Р: У нас є 11-річний Йоель, який плакав після хокейного тренування. Що якби ти вирішив продовжувати грати в хокей, незважаючи ні на що? Як ти думаєш, твоє життя зараз було б набагато нещасливіше?
Й: Скажімо так - я думаю, що життя саме все розставить по своїх місцях. Воно приведе вас туди, куди вам потрібно, ви знайдете потрібних людей, потрібні справи. Так що, можливо, моя артистична і чутлива натура не змогла б упоратися з хокеєм. Рано чи пізно я б зрозумів, що з цього нічого не вийде. Мені стало б нудно надягати екіпіровку або щось в цьому роді. Але якщо вже ми заговорили про хокей, то пару тижнів тому я здійснив свою мрію! CMore (прим. місцевий телеканал у Фінляндії) і Kärpät попросили нас приїхати в Оулу, щоб подивитися їх першу гру в сезоні. У нас взяли інтерв'ю для телебачення, а пісня Balboa стала вступною для Kärpät, і музичний кліп був показаний по телебаченню. Але найкраще - це те, що ми з Йоонасом закинули першу шайбу. І я був страшенно наляканий. Це було місце, де я провів багато часу в дитинстві. Лід дуже слизький, і на мені була слизьке взуття. Я йшов по катку разом з Йоонасом під прицілом телекамер. Я ніколи так не нервував, я дуже спітнів і тремтів. І коли я дійшов до середини катка, я побачив свого старого хокейного приятеля Саку Мяеналанена. Він подивився мені в очі, і я сказав: "ТИ, НАПЕВНО, ЖАРТУЄШ!". Ми грали в одній команді і були однокласниками в початковій школі. І Саку сказав: "О, який хлопець, щоб закинути першу шайбу!".
Це було так дивно: я зі своїм товаришем по групі кидаю шайбу, а колишній хокейний друг дивиться мені в очі. Я не знав заздалегідь, що він буде в команді, що відкриватиме гру. Це був грандіозний момент. Я не послизнувся! Ми вийшли з катка. Це був один з найбільш значущих моментів за довгий час для мене.
Р: Добре, що ти почув In the End в той день і у тебе з'явилася ідея кинути хокей.
Й: Так, саме так.
Р: Давай поговоримо про твій другий переломний момент. Це той момент, коли все починає налагоджуватися. Що сталося? Який момент ти вибрав?
Й: Йдеться про народження Blind Channel. У 2010 році я поступив в середню школу. Я подав документи в середню школу MAdetoja (музичну) в Оулу і в середню школу Oulunsalo, яка була самим нудним варіантом. Я пішов на вступний іспит в MAdetoja, не знаючи абсолютно нічого про теорію музики. Я зайняв друге місце в черзі, тому що мій середній бал був дуже хорошим, чи щось в цьому роді, або я справив гарне враження на співбесіді. І я дуже нервував, бо був так близько до того, щоб потрапити в MAdetoja, в Оулу. Я був близький до того, щоб виїхати з Оулунсало, це маленьке містечко в 10 км від Оулу. І ось за тиждень до початку занять хтось відмовився від місця в MAdetoja, і мене взяли. Це був абсолютно новий світ. Мої друзі в Оулунсало говорили: "О, чорт, він тепер крутий хлопець". Було багато інших людей, які грали на гітарі і слухали важкий рок, як і я, займалися музикою і мали гурти. У мене особисто була пара невеликих груп, ми грали металкор, і у нас був кавер-гурт Slipknot під назвою Släpknot. І, до речі, ми граємо на фестивалі Knotfest разом зі Slipknot.
Р: Як Blind Channel, я вважаю, а не як Släpknot?
Й: Так, ха-ха-ха! Але так, в старших класах я відчував стрес, тому що гурти змагалися один з одним. І я пам'ятаю, був гурт Abhorrent Ritual, в якому грав Йоонас. У нас були концерти один за одним, і ми змагалися, у кого кращий концерт, у кого більше глядачів і так далі. У той час ще не було Spotify, тому ми не могли конкурувати з кількістю прослуховувань. По мірі наближення закінчення середньої школи я думав про те, що хочу робити зі своїм життям. У мене виникла ідея створити групу, в якій я буду вокалістом, я повинен був зробити це. Я майже всіх запрошував в свою групу, намагався розрекламувати її як 30SM, Linkin Park, більш комерційний рок, не як металкор. І єдиним, хто погодився спробувати, був Йоонас. Пам'ятаю, я подумав, що Йоонас був недостатньо крутий. Він носив картаті сорочки і таке інше, він не був схожий на хлопця, який би подобався дівчатам. Так я думав тоді. У нього було коротке волосся, він не фарбував нігті і все таке. Але він був єдиним, хто погодився спробувати! Я пам'ятаю, як показав йому свої перші демо-записи, я навчився використовувати Reaper на своєму ноутбуці, і Йоонас сказав: "Так, це круто, давай зробимо це". Через Йоонаса до групи приєдналися інші учасники його групи (Томмі і Оллі). Але ключовим моментом була зустріч з Ніко, нашим другим вокалістом. Ніко - піаніст з класичною освітою, і він все життя писав реп, так що у нього не було рок- чи метал-досвіду. Але коли він приєднався, все закрутилося. Якби ми працювали без нього, можливо, це була б просто ще одна альтернативна рок-група. Але коли Ніко приєднався до гурту, тексти, мелодії і гармонія в цілому вийшли на зовсім інший рівень. Наша перша репетиція пройшла в гаражі батьків Йоонаса, Ніко грав на піаніно і читав реп. Я подумав: "Вау, це зовсім інше. Це не моє, але звучить круто". А коли семпли з'єдналися з нашим рок- і метал-звучанням - ну, це звучить як Linkin Park - я знову відчув, що це саме те, що треба. Стиль співу Ніко був більше схожий на Еда Ширана, ніж на Джареда Лєто, але це було так круто - з'єднати два світи. Тоді я вперше подумав, що в наших піснях можуть бути клавішні, щось крім гітар. Це був великий момент.
R: Люди, які прийшли в групу через Йоонаса - який носив картаті сорочки і не був достатньо сексапільним - вони відповідали тому образу, який ти собі уявляв, чи були вони досить гарячими?
J: Ну, я не зміг би змусити їх приєднатися до групи самостійно. Вони приєдналися, бо дружили з Йоонасом.
Я назавжди вдячний Йоонасу. Ми з ним як брати, тому що у нас день народження в один день, і ми створили гурт. Я дійсно буду завжди вдячний йому. У школі зі мною було досить важко ужитися - я і зараз такий - але тоді у мене були проблеми з самооцінкою. І я був трохи засранцем, тому я розумію, чому люди не хотіли приєднуватися до групи.
Р: А які мудацькі вчинки здійснював ти?
Й: Я не приймав інших в розрахунок. Це була моя найбільша помилка. Я був надто зосереджений на собі. Наприклад, якщо людина хоче провести з тобою час, ти повинен цінувати це. Не можна приймати це як належне. Тоді я все сприймав, як належне, але потім я зрозумів, що потрібно віддавати, щоб отримувати.
Р: Успіх пішов тобі на користь? Тому що якщо в школі ти був трохи засранцем, то можна припустити, що слава запаморочила би тобі голову.
Й: Ну, я так не думаю. Я вже говорив це раніше, але якби наш прорив стався три роки тому, це була б катастрофа, ха-ха. Я б потрапив в усі таблоїди зі своїми витівками. Це було б жахливо, навіть незаконно. Я думаю, що вся ця боротьба настільки упокорила мене, що тепер, коли прорив станеться, коли мені буде ближче до 30 років, я зрозумію, що мені не потрібно бути засранцем, щоб домогтися успіху. Деякі люди говорили мені, що я ніколи не досягну успіху, але їм досить увімкнути телевізор, радіо, подивитися чарти Spotify. Вони побачать, що я домігся успіху. Мені більше не потрібно махати їм середніми пальцями.
Р: Коли ти сидиш тут, і я розмовляю з тобою, ти здаєшся дуже справжнім і щирим. Навіть врівноваженим. Я радий, що прорив не відбувся кілька років тому. Я думаю, що для людей, які знали тебе тоді, може бути трохи дивно бачити тебе в інтерв'ю. У тебе є аура, яка необхідна рок-зірці, ти знаєш, що ти хороший і крутий хлопець. Як ти вже говорив, ти знав, що Blind Channel виграє UMK. І в цьому немає нічого такого. Я знаю, що я хороший ведучий, я знаю, що я хороший актор-імпровізатор. Це все одно, що Усейн Болт каже, що він швидкий. Я виграв фінський чемпіонат по імпровізації, а ви виграли UMK з Dark Side. Це факти. Але люди, які дуже впевнені в собі, мають особливий вайб. Я вважаю, що потрібно пройти через те, щоб бути засранцем, бути побитим (образно), а потім знайти золоту середину. І це відстій для тих людей, які знали тебе, коли ти був мудаком. Я теж був чортовим мудаком по відношенню до людей. Про деякі з цих речей говорили публічно, але деякі речі залишилися в таємниці. І мені так соромно за ці речі. Мені дуже соромно, що деякі люди знають мене тільки як того мудака. Я дійсно не знаю, в який момент закінчується відповідальність. Я познайомився з тобою ближче, і я думаю, що ти крутий хлопець. Ми, звичайно, можемо поспілкуватися після цього. Але хтось може прийти до мене зараз і сказати: "Він був такою дупою в школі, він робив зі мною то-то і те-то, як ти можеш бути його другом". І у мене немає права голосу, я не знав тебе тоді. Але ти несеш відповідальність за те, що ти зробив. Що ти хочеш сказати тим людям, яких ти образив в минулому?
Й: Ммм, так, звичайно, мій характер досить складний. Навіть зараз мої колеги по групі знають, що я до біса складна людина. Але, звичайно, я хочу щиро вибачитися перед тими, кого я образив в минулому. Що зробило мене імпульсивним і не таким емпатичним, так це спогади з дитинства і знущання. Я був такий наляканий і такий злий. Це залишило величезні шрами. Зараз я набагато більш урівноважений, ніж 10 років тому, так що вам варто повірити в те, що люди можуть змінюватися. Звичайно, людина завжди залишається тією ж самою, але її образ мислення може змінитися. Проходячи труднощі на своєму шляху. Деякі люди кажуть про "elämän koulu" (школа життя), це таке жахливе слово, ха-ха, але багато людей вчаться через цей важкий шлях.
Р: Я такий радий, що ти знайшов цих людей, навіть якщо вони виявилися не такими цікавими, як ти сподівався, ха-ха. І я радий, що ви зіткнулися з труднощами, перш ніж сталося все хороше.
Й: Саме так. І ми також зіткнемося з труднощами в майбутньому. Найцікавіше, що люди думають, що це наче казка і далі все піде як по маслу. Але правда в тому, що нам потрібно виконати ще дуже багато роботи за кордоном. У січні ми відправимося в турне з Eskimo Callboy, і нам потрібно завоювати тисячі людей. Це ще не кінець. Я не походжаю з пляшками шампанського в руках і Rolex на зап'ясті. Я чудово розумію, що двері для нас зараз відкриті, але ми повинні наполегливо працювати.
Р: Ваші три переломні моменти не потребують оголошення. Це все про 2021, коли 8 років праці було нарешті винагороджено. З чого ти б хотів почати?
Й: Давай повернемося у 2020. Я маю бути вдячним пандемії тому, що я не зміг би давати зараз це інтерв'ю, якби не covid-19. Для цього було багато причин. Коли почалась пандемія, у нас все ще була наша стара команда менеджменту. Ми думали про зміну колективу тоді, та про те, що нам потрібна більша команда. І коли ми вже були впевнені в тому, що найближчі пів року у нас не буде жодного концерту, ми вирішили розірвати стару угоду та почали пошуки нової команди. Ми знайшли людину, яка працювала з Вілле Вало (прим. вокаліст гурту HIM) та The Rasmus. Він дуже відомий як у Фінляндії, так і за її межами. Але найважливішою причиною було те, що вони розмовляють фінською мовою. Дуже важливо мати менеджмент-команду, носіїв мови. Ми уклали угоду з ними. Потім народилася пісня «Dark Side», в яку ми вклали всю злість та все розчарування. Після цього ми почули, що на UMK міг би потрапити рок-гурт і це було питанням життя або смерті. Ми довго про це думали і вирішили таки спробувати. "Підніміть свої середні пальці вгору" в прямому сенсі. Вперше в своєму житті я відчув, що у нас є можливість показати себе та те, з чого ми зроблені. Ми змогли вкласти все наше розчарування, гнів та розпач у цю шайбу - я зробив посилання на хокей, хаха. Це було воно. Восени ми почали зйомки кліпу. Пам'ятаю, люди казали, що наша група дуже особлива на цьому конкурсі. Коли ми почали знімати кліп в Пасіла (прим. залізнодорожня станція), Гельсінки, я спав по дві години і приймав снодійні. Я був ніби в комі, відчував себе справді не в собі. Я був таким блідим і виглядав так, ніби я мертвий. Коли ми почали знімати, всі, хто був в студії, казав:"Це щось велике, щось особливе!" Це був жахливий день. Ми знімали приблизно 14 годин і після пішли в наш улюблений бар та замовили декілька літрів пива. Я був настільки мертвий але пам'ятаю, що думав про себе: "Це воно!" Я усвідомлював, що колись з нами це трапиться. Коли настав січень, все сталося. Багато людей казали: "Ви, чорт забирай, серйозно?" Коли вони побачили, що ми беремо участь в UMK, то казали, що ми все зіпсуємо. Але ми подумали, що нам абсолютно немає що втрачати. Коли «Dark Side» вийшла, вона потрапила в топ-10 у фінському чарті в Spotify та YouTube. Я знав, що це було саме те. Я був впевнений в цьому. Я дуже нервував через фінал UMK. Пам'ятаю, що Алексі та Йоонас говорили мені до фіналу, що я маю думати про тих людей, які буллили та зневажали мене. Думати про них. Я пішов до гардеробної, подивився на себе в дзеркало та розвів широко руки. Мій улюблений супергерой - Веном. Я відчув себе ним у той момент, з пофарбованими в чорний руками. Пам'ятаю, що я подумав про себе: «Я Веном, я вб'ю їх усіх». І це спрацювало. Це був такий сплеск емоцій. Після виступу я потрапив за лаштунки, впав на підлогу і почав плакати від щастя. І я знав...я знав, що це було воно.
Р: Хаха! Добре, це спрацювало. Як це було в Роттердамі?
Й: Навесні ми почули дещо про те, що Century Media (прим. незалежний лейб звукозапису) був зацікавлений в роботі з нами. Я дуже хвилювався. Це було те, заради чого ми так плідно працювали. Міжнародна угода, в якій ми потребували. Звичайно, ми були учасниками Євробачення, мали вплив на них і наша пісня була великим хітом. Коли ми прибули в Роттердам, я пам'ятаю, що прокинувся о 5 ранку і друг написав мені повідомлення. Він спитав, як я себе почуваю і я відповів: "Це так, бляха, жахливо, я не хочу туди йти.", він відписав: "я знаю, але все буде добре".
Ми поїхали в аеропорт, я дуже нервував. Я був такий, типу охриніти, на моїх плечах зараз вага всієї цієї клятої країни. Всі чекають, що ти виграєш. Ну, потрапляння в топ-10 - це перемога для Фінляндії, як ви знаєте. Ми знали, що повинні виступити добре. Коли ми приїхали в Роттердам, я відчував таке диявольське занепокоєння. Вперше я побачив людей у костюмах, коли ми приїхали в Роттердам і потрапили у VIP-зону очікування. В першу ніч в Роттердамі я прийняв дві таблетки снодійного і відчцвав себе нібито у комі близько чотирьох годин, а на наступний день у нас була перша репетиція на арені. Але коли я побачив арену і сцену, я подумав: "Це як на концерті, неймовірно круто, тут є люди". І я пам'ятаю, що на першій репетиції у нас не було глядачів, але коли ми вперше виконали цю пісню на сцені з піротехнікою - пісню, яка привела нас сюди. Поїхали, блять. Тоді я зрозумів, що нам нема про що турбуватися. Через деякий час після цього ми підписали контракт, і тоді стало просто весело. Це було якось чарівно, я був в абсолютно іншому світі.
Р: Це було неначе в мильній бульбашці, вірно?
Й: Так, абсолютно. Дуже схоже.
Р: Як я вже говорив, я радий, що ви не виграли. Як виконавці, ви можете дати набагато більше, ніж просто як "група з Євробачення".
Й: Саме так, і тепер я розумію, що повинен говорити про свою бойову травмю. Немає кращого місця, щоб поговорити про це, ніж тут. Я не можу більше ходити на радіоінтерв'ю і говорити про Євробачення. Це неможливо. Цей подкаст став для мене ідеальною платформою, щоб сказати це.
Р: Так, я теж так думаю. У цьому подкасті ми говоримо про переломні моменти, які обрали гості. Але було б дивно, якби ви не вибрали Євробачення в якості одного з них.
Й: Так, цього не можна заперечувати.
Р: Але ти не зобов'язаний вічно носити на собі штамп Євробачення. Але що неминуче, так це те, що кількість прослуховувань майбутніх пісень не буде такою високою, як для "Dark Side". Але ти, очевидно та людина, яку дійсно цікавлять цифри. Я стежу за вами в соціальних мережах і дивлюся ваші історії в інстаграм, і там багато історій, де ви розповідаєте, скільки разів "Balboa" був переглянутий, скільки разів "Dark Side" був переглянутий і так далі. Як ти будеш почуватися - знаючи, що ти не отримаєш "ще один Dark Side" прямо зараз?
Й: Так, це реалізм. Але якщо ви згадаєте Metallica, вони завжди грають "Enter Sandman" в якості останньої пісні, і так було останні 30 років. Але я не думаю, що вони проти цього, тому що вони збирають повні арени. Тож якщо ми продамо тисячі квитків в Фінляндії і сотні квитків в Європі заради однієї відомої пісні, я зовсім не проти. Це в біса хороша пісня, в будь-якому випадку! Я знаю, що "Dark Side" надовго стане нашим "Enter Sandman", і я зовсім не проти.
Р: Іноді буває, що пісня навіть відоміша, ніж сама група. Є люди, які знають "Dark Side", але поняття не мають, хто такі Blind Channel. Це неминуче, і ти просто повинен прийняти це. І це здорово, що ви це зрозуміли.
Й: Так, я прийняв це. Ви повинні подумати про те, де б ви були без цієї пісні. Якщо згадати, де ми були до "Dark Side", то ми продали лише 200 квитків на концерт в Гельсінкі. Смію припустити, що навесні ми оголосимо новину про великий концерт у Гельсінкі, і за один день продамо як мінімум в десять разів більше квитків. "Balboa" доволі непогано прослуховувався, два мільйони разів за місяць. Це хороший темп. Зараз вона грає на радіо, а відео було трендом №1 на фінському Youtube досить довгий час. Так що було круто, що люди слухали її, вчили слова і підспівували, коли ми виконували її влітку. Для мене це найголовніше - людям подобається наша музика і концерти.
Р: Давайте повернемося до хейтерів, і тих, хто сумнівається, якщо можна так висловитися. Чи спілкувалися ви з людьми, які сумнівалися у вас в минулому? Що вони говорили?
Й: Зараз я повинен прочитати повідомлення, яке я отримав після фіналу UMK. Людина, з якою я навчався в школі, надіслала мені наступне: "Мені приємно бачити, як ти махаєш середнім пальцем по телевізору людям, які тебе ненавиділи. Я пам'ятаю, як в початковій школі над тобою знущалися через твій музичний смак. Я розумію тебе, тому що мій музичний смак не теж не був таким самим як у всіх інших. Я не знущався над тобою і не бив тебе, але і не захищав тебе. Пробач мене за це. Але тепер продовжуй в тому ж дусі, не зупиняйся після перемоги на Євробаченні! ". Ось таке повідомлення я отримав. У мене побігли мурашки по шкірі, і я подумав:" О чорт, ми дійсно зробили щось велике ".
Р: Напевно, було дуже складно відправити таке повідомлення. Якщо у когось вистачило сміливості надіслати таке повідомлення, значить, що сотні людей думають про це, але не говорять вголос. Тому я аплодую цій людині, ким би вона не була! Мої вітання. Йоель Хокка, дякую за довіру. Спасибі, що відвідали цей подкаст. Ти сказав, що ви випустите новий альбом навесні. А до тих пір слухайте "Balboa", щоб Йоель зміг поділитися статистикою в історії інстаграму. Стежте за ним в інстаграм. Дякую, Йоель, було приємно поговорити з тобою!
Й: Взаємно, спасибі!
Podcast con Joel Hokka Kolme Käännekohtaa
I finlandesi Blind Channel si attengono al nuovo suono, che descrivono come "pop violento".
Intervista a Blind Channel per Yle TV 1.
Di solito le canzoni dell'Eurovision vengono rapidamente dimenticate, ma ora tutto è diverso: il successo di Måneskin e Blind Channel dopo l'Eurovision è senza precedenti.
Intervista di Blind Channel per Nya Åland.
L'estate è arrivata, e con essa tanti concorsi. Intervista di Niko Moilanen per Radio Metal
Blind Channel ha incantato la gente di Oulu, ma la Finlandia è troppo piccola per la band: "Il nostro idolo non è Olavi Uusivirta".
Radio SuomiRock intervista nel backstage di Yoel Hocka e Niko Wilhelm (13.8.21)
Intervista di RadioSun a Nico Wilhelm [25.8.2021]
bottom of page